Art and Design

Флористична композиція в китайському образотворчому мистецтві доби Цін (1644–1912)

Мета статті полягає у висвітленні історико-культурного підгрунтя у формуванні флористичних композицій, їх місця у жанрово-видовій системі китайського образотворчого мистецтва доби Цін; визначенні їх композиційних моделей та художнії особливостей. Результати. Розглянуто широке коло мистецьких творів з провідних музей КНР та України, виділено ті мистецькі галузі, які стали основними для розробки флористичних композицій та їх подальшої адаптації в інших видах та жанрах мистецтва; визначено провідних майстрів. Показано зародки та розвиток флористичної композиції від часів династії Тан (618–907) до епохи Цін (1644-1912), її розквіт та основні типи, що склалися за часів правління імператора Цяньлуна (1736-1795). Виявлені репрезентативні зразки розглянуто в широкому контексті релігйних традицій, політики маньчжурської династії, культури підношень і програми колекціонування рідкостей. Встановлено зв'язок виокремлення флористичного натюрморту в окремий жанр з розвитком садівництва та тенденції інтеріоризації пейзажу. Підкреслено, що незалежно від типу композиції та міри достовірності у передачі зображувних предметів, натюрморт із квітами завди несе доброзичливий зміст. Наукова новизна. Визначено особливості формування флористичної композиції\ як результату інтеріоризації пейзажу, її двомірні та трьохвимірні різновиди – від сувою до ширми та мистецтва Penjing і декоративних композицій. Практична значущість результатів дослідження полягає в можливості їх використання в розробці дизайнерських та художніх рішень, у якості концептуальної основи для розробки відповідних навчальних курсів, музейних експозицій, формування загальної картини еволюції живописних жанрів у класичному Китаї

мистецтво доби Цін; флористична композиція; натюрморт; жанр «квіти та птахи»; квіти у вазі»; «квіти у горшику»; Penjing; мистецтво Китаю; семантика квітів; китайська кераміка